Ліричний настрій)

     Часто так буває, що самотність то гнітить та лякає, а то просто мрієш опинитися на острові сам самісініький, і щоб ні душі)))) Дивні ми створіння))

   Роздуми про те, яка непостійна є людська сутність призвели до народження невеликого вірша.

                                               Покличу самотність у гості,

                                               І пляшку вина відкоркую.

                                               Ми сядемо вдвох на погості

                                               І пісню затягнем сумную.

                                               Поплачем про долю дівочу,

                                               Про мрії, яким не злетіти

                                               Скажу їй - я смутку не хочу

                                               Бажаю радіти й любити.

                                               Вона мені в очі загляне,

                                               Обійме. Заснули помалу..

                                               Вже ранок і поле росяне,

                                               Дивлюся - а смутку й не стало)

                                                                                                  /21.07.2015/